Паломництво святинями Рівненщини

       У день прохолодного та безхмарного літнього ранку, 20 серпня велика кількість прочан зібралися біля кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці та чекали на організатора паломницького центру «Покров» протоієрея Романа Мануляка. Коли прибув автобус, всі ми вирушили в далеку дорогу на Рівненщину.

Долаючи довгий шлях до Гурбинського Свято – Воскресенського чоловічого монастиря, що на Повстанських могилах, віряни молилися та переглядали фільми про монахів та життя патріарха Філарета. Як ми приїхали туди, то нас зустріли о. Мефодій та о. Онуфрій. Спочатку прочани мали можливість помолитися в храмі та прикластися до мощей Святої Великомучениці Варвари. Тоді ігумен Онуфрій звершив молебень до Пресвятої Богородиці. Також о. Мефодій розповів нам про історію монастиря.

5 червня 2005 року заснований Гурбинський  Свято – Воскресенський  чоловічий монастир. Засновник цієї обителі – Даниїл. Він є сильний патріот України, який вклав велику лепту на цьому святому місці для того, щоб побудувати монастир, тому, що тут лежить дуже багато героїв – повстанців. 35 тисяч НКВдистів пішли в наступ на 5 тисяч повстанців. 25 квітня 1944 року тут відбувся величезний Гурбенський бій УПА, який тривав три дні і полягло дуже багато тисяч народу. Неподалік від монастиря розташована велика могила «Неозброєних Повстанців». Там лежать 320 хлопців, віком від 16 до 25 років, які були зовсім без зброї. Вони тікали з дому. Батьки не хотіли їх відпускати, але казали: «Ми йдемо захищати Україну». На території монастиря знаходиться білий хрест, де є також велика наступальна могила, в якій спочивають перепоховані бійці. Тут розташований Пантеон Слави Героїв Гурбенської битви. В одному пантеоні – 38 могил, а в другому – 42. На цій території є могили, в яких є ще не перепоховані повстанці. Після відкриття другого Пантеону Героїв, встановили шестиметрову колону, обкладену сірим гранітом зі скульптурою Покровської Божої Матері.

2016-08-20 10.54.58

«Пресвята Богородиця  оберігає той монастир, покриває наші та повстанців гріхи і ті могили, які лежать. Треба їх пам’ятати і молитися за них, але забувати наших бійців, які захищали і віддали своє життя за Україну ми не маємо права» – сказав о. Мефодій.

2016-08-20 12.28.27

Після молитви нам показали криївку воїнів Української Повстанської Армії, яка знаходиться поблизу обителі. Саме в таких криївках наші захисники держави  могли сховатися від радянських окупантів. Криївка має три приміщення: вітальню, спальню та кухню. Борці виготовили з деревяних балок ліжка, столи і стільці, де могли трішки відпочити від наступу ворожих сил.

2016-08-20 12.37.35 2016-08-20 12.39.41 2016-08-20 10.59.11

Отець Мефодій поїхав з нами на джерело Святої Великомучениці Варвари, яке знаходиться два кілометри від Гурбинського монастиря. Там він набрав кожному паломнику цілющої води додому. Джерело протікає серед зеленого квітучого поля. Свіже і чисте повітря затримувало нас залишитись тут довше, але на вірян чекали ще багато інших святих місць.

2016-08-20 13.02.07

Прямуючи дорогою до Дерманського джерела, о. Мефодій заспівав прочанам власну пісню про рідне село, а також прочитав кілька своїх написаних віршів на духовну тематику. Нас дуже захопили слова його праць. Коли ми прибули до джерела, то помолилися та напилися святої води. Потім група паломників вирішила зробити загальне фото з о. Романом та о. Мефодієм. Вертаючись з джерела, учасники паломницької подорожі мали можливість зібрати декілька грецьких горіхів, які лежали на траві під деревом.

IMG_20160820_121517 IMG_20160820_121500

Наступна наша зупинка була в Дерманському Свято – Троїцькому жіночому монастирі, де одна з монахинь розповіла нам про їхню обитель та історію виникнення цього монастиря.

2016-08-20 15.22.43

Храм засновано в першій половині 15 століття. Взагалі дерманські землі були заселені ще до Різдва Христового. В 1241 році тут було поселення, яке зруйнував хан Батий, татарсько – монгольською навалою, де відбувся величезний бій. Місцевість була лісиста. Одного разу князь бувши зі своїми соратниками на полюванні, задрімав на поляні. В цей же час на нього напав ведмідь. Звідси і виникла сама назва селища – Дермань. На той момент був князь Василій. Він тут будує на горі фортецю, об’єднану кам’яними мурами. Навкруги самої фортеці оточував глибокий рів, який був наповнений водою. Доступ всередину – підйомний міст через вежу. Будуючи замок, князь встановив підземні ходи в дві сторони: в одну сторону Дубна, а в другу – Острога. Князі були віруючі. Коли вони будували замки, звичайно, що побудували храм всередині і займались військовою справою, захищаючи свою територію. Вони хотіли мати заступників перед Богом, такими ж є монахи.

На цьому святому місці історія починається з роду князів Острозьких. Перший з них – Василій Острозький. Він являється фундатором і засновником монастиря. Князь Василій був сином преподобного Федора Острозького, який прославився, будучи святим. Коли князем Острозьким став Констянтин, який був магнатом та воєводою, то при ньому була заснована Острозька Академія. Це був один із перших закладів на території Європи. Його наступником стає Дем’ян Наливайко, рідний брат Сивирина Наливайка. Він був першим священиком, який займався книгодрукуванням. У 1604 – 1608 роки, коли князь Констянтин був вже людиною похилих літ, дає статус монастирю незалежності, тобто він стає автономним. З цього часу монастирем почали правити монахи. В 1627 році архімандритом обителі стає Мелетій Смотрицький. Він був не тільки представником духовного керівництва, а й відомим філологом. Будучи владикою, ми знаємо, що він вклав багато граматики.

2016-08-20 15.04.32

З 1820 року дерманська земля входить до складу Російської імперії. На цій територій була пожежа і збереглася лише бібліотека. В 1828 році владикою монастиря стає Ірофей. Він заснував Київську Духовну Академію. За його життя була відреставрована та добудована вежа. Також  був побудований Свято – Федорівський храм. Згодом він відкриває школу паламарів, яка переростає в учительську семінарію. Вона була закрита в радянські часи. Коли монастир закрили, почав існувати будинок для дітей з розумово – психічними вадами здоров’я. Монастир відкрили в 1991 році. Ігуменею обителі призначають Вероніку. Храм пережив тяжкі часи та реставрацію древніх споруд. Інтернат проіснував до 1995 року. Коли храм віддали, насамперед повернули святині: Казанську Божу Матір, Іова Почаївського, Великомученика Пантелеймона та князя Федора Острозького. Ікона Троєручиці знаходиться по правій колоні Троїцького храму. Існує така історія: коли Іоану Дамаскіну відрубали руку, він прийшов помолитися перед іконою Матері Божої. Під час своїх прохань до Богородиці, він задрімав. Йому Вона явилася в сні і сказала: «Твоя рука зцілена». Після цього він пішов у монастир і забрав ікону в келію. Оригінал іі знаходиться на Святій Горі Афон. Через деякий час йому знову з’явилася Божа Матір і сказала дати назву іконі «Троєручиця». Також Іоан Дамаскін приступив до написання ікон. Після повчальної розповіді монахині ми приклалися до всіх святинь цього монастиря й щиро помолилися Богу за все.

Потім прочани відвідали чоловічий монастир в селі Панталія Дубенського району Рівненської області. Там проживає лише один монах – о. Арсеній. Це маленька церковця, але добре освітлена та намолина. Ми побували на всенічному бдінні, на якому отець помирував вірян єлеєм й роздав кожному просфору.

Сповнені духовних вражень ми попрямували до Свято – Миколаївського жіночого монастиря в місті Дубно. У невеликому храмі є багато мощей святих, таких як: Великомученика Пантелеймона, Святої Варвари, Преподобного Меркурія та інші. Прочани відвідали останнє святе місце цього дня своєї духовноїпоїздки.

По дорозі додому, ми заїхали на Шевченкове джерело, де напилися кришталево – чистої холодної води та трішки відпочили. Тут в 1846 році, подорожуючи по Україні, зупинявся Тарас Григорович Шевченко. Народні перекази свідчать, що він любив розмовляти з селянами про важку кріпатську долю і читав свої твори.

Повертаючись до своїх домівок, віряни в молитвах дякували Богові за благодать, яку вони отримали під час мандрівки. Ці прекрасні відчуття ніколи не згаснуть в душі кожного з нас.

Всім нам, учасникам паломницького центру «Покров» дуже сподобалася поїздка  на Рівненщину. Ми відчули невимовне духовне збагачення у наших серцях. Відвідавши всі ці святині, прочани хочуть ще і не один раз повертатися  на землі, де отримують зцілення від недуг.

 ФОТОГАЛЕРЕЯ . . .

  прочанки  Анна та Христина  Дудок

АНОНСИ ПОДОРОЖЕЙ

Квітень 2017 р. Б.

Без названия
29 квітня (субота)МАНЯВСЬКИЙ СКИТ – УКРАЇНСЬКИЙ АФОН

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічомуий монастир (Івано-Франківська єпархія)

детальніше >>>

Травень 2017 р. Б.

pochaiv01
1 травня (понеділок) СВЯТИНІ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ

1. Почаївська лавра 2. Свято- Духівський скит 3. Монастирський цвинтар 4. Джерело св. Анна

детальніше >>>

Червень 2017 р. Б.

0_872d0_caf063f0_XL
Румунія, Сербія та Чорногорія

Паломництво з відпочинком на Адріатичному морі

детальніше >>>
img-081237138371
Бригінці-Ніжин-Батурин-Чернігів

Запрошуємо на незабутнє паломництво духовними перлинами Чернігівщини

детальніше >>>

Липень 2017 р. Б.

168_zolota_pidkova_galichini_preview
Золота Підкова Львівщини

Львів — Золочів — Підгірці — Олеськ — Львів ЗАМКИ НАВКОЛО ЛЬВОВА

детальніше >>>

Грудень 2017 р. Б.

12645244_573455799476540_8757638286544723431_n
ПАЛОМНИЦТВО ДО ГУРБИНСЬКОГО ВОСКРЕСЕНСЬКОГО ХРАМУ

1. Гурбинський Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських Могилах, Джеоело святої Варвари. 2. Дерманський Свято-Троїцький жіночий монастир, Джерело святого Миколая, 3. Свято-Миколаївський чоловічий монастир м. Дубно 4. Чоловічий монастир с. Панталія.

детальніше >>>